моя Республіка

Моя Республіка ЮЕЙ,

де українці – не холопи,

вона країна для людей,

в ній б’ється серденько Європи.

Вже генетичне надбання,

яке віками між ціпами,

святе для кожного звання,  

воно відроджується нами,

живими дітьми козаків,

живими дітьми перемоги.

Паркану чорному кийків

не скрити вільної дороги.

Родючим став на мирну кров

Майдан тринадцятого року,

та більш родючим на любов

революційну та широку.

Всміхайся земле перемог!

Всміхайся земле неспаленна!

Радій країно без облог!

Радій країно незнищенна!

МОЖЛИВІСТЬ

Нині грім гримить не в небі –

нині грози на землі..

Став я шансом, бо, далебі,

не життя, коли у млі!

МИТЬ

Те, що буває –

тоді ж і зникає.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Що за річка кольорова –
барва жовта, як блакить?!
То під небом щира мова,
в сонця променях блищить.

ДО СТОЛИЦІ

Ось приїду вранці рано,
Київ розбужу:
"Здрастуй місто, що з каштана" –
я йому скажу.

На плечі його заплачу..
словом, зворушусь,
бо Дніпро з гори побачу
і хрещену Русь.

МІЖ

Між людьми, як між ножами,
певним шляхом рими,
мить безцінна мчить віршами,
вельми вже стрімкими.

Запиваю біль вітрами
та пірнаю в зими.
А вночі рахую шрами -
все життя між ними.

НЕ Я

Не я пишу - душа за мене пише.
Не я люблю - то серце віддає.
Не я мовчу - то розмовляє тиша.
Не я живу - натхнення то моє.

президентщина

Немає батька в Україні,
бо батько дбав би день при дні,
щоб був добробут у родині,
де серця сповнені пісні.

МІЙ ЦВЯХ

Я цвях поезії вбиваю
в людський ланцюг, на все життя..
на вічну пам'ять залишаю,
на осуд, чи на забуття.

БЕЗ ТЕБЕ БУВ НА ДНІ ЖИТТЯ

На лист лягає почуття
рядком відвертих слів:
без тебе був на дні життя..
та зараз я злетів.
А думав святості нема,
бо відчував брехню,
бо знав про зраду між двома,
бо бачив маячню..

Не пізнавав я вже себе
в дзеркальне навіть скло, -
як раптом, людяне, живе
відчув твоє тепло.

Мені пробач за вигляд мій:
здичавілий, та злий.
Я дуже довго був не свій
і довго був німий.
Тепер у світ очей твоїх
довірливо лечу,
у вир бажань, в обійми втіх,
як дехто на свічу.